Людмила Бевз 22.03.2021

 

Іван Мазепа…

Ім’я, яке досі – понад триста років по смерті – є незабутнім.

Ім’я, яке надихає борців за українську незалежність і лякає апологетів імперії.

Ім’я, яке огортали роматичним ореолом кращі майстри слова Європи – Джордж Ґордон Байрон, Віктор Ґюґо, Юліуш Словацький, Кіндрат Рилеєв.

Ім’я, якому присвячували музичні шедеври Ференц Ліст і Петро Чайковський.

Ім’я, яке увійшло в українське народне прислів’я – «від Богдана до Івана не було на Вкраїні гетьмана»…

То хто ж він – Іван Мазепа? Романтичний герой, коханець, авантюрист – чи досвідчений, мудрий, далекоглядний державець, «король-сонце» Гетьманщини кінця XVII – XVIII століть? Що більше ми довідуємось про життя та діяльність цієї більш ніж непересічної особи, то більше й міцніше перший образ поступається в нашій свідомості образові другому. І про це свідчать насамперед факти. Нині, в чергову річницю народження гетьмана, звернімось лише до фактів – до «голої правди», до тих реальних, відчутних досягнень, які Іван Мазепа спромігся – і до того ж свідомо спромігся – здійснити за двадцять два роки (термін, рекордний для всієї історії українського козацтва!) свого гетьманування. Ось вони, ці досягнення – хоча б у короткому, побіжному викладі:

✔️   орієнтація на побудову в Україні «великого князівства Руського» – міцної держави європейського типу з потужною владною вертикаллю, проте з одночасним збереженням її виборних козацьких традицій (уявлення про те, яким Мазепа бачив устрій цієї держави, дають збережений у рукописі Пилипа Орлика «Вивід прав України» і, звичайно ж, кодифіковані згодом (у 1710 р.) тим же Пилипом Орликом, незмінним соратником Мазепи, «Пакти і конституція прав і вольностей Війська Запорозького»;

✔️   послідовне формування в Україні власної національно-державної еліти на базі козацької старшини. Цей процес було започатковано ще Богданом Хмельницьким і особливо активізовано попередниками Мазепи – Дем’яном Ігнатовичем-Многогрішним та Іваном Самойловичем. Зрозуміло, що уроки «Чорної ради» 1663 року на наступних подій Руїни були пам’ятними і для Мазепи, і для його попередників, тож природно, що шлях до подолання цих анархічних тенденцій вони бачили саме в зміцненні старшинської верстви

✔️   зміцнення козацького війська в мілітарному відношенні – практично це позначилось у таких галузях діяльності Мазепи, як розбудова фортець і козацької артилерії. Без перебільшення революційним став такий крок гетьмана, як заснування першого власного гарматного заводу на території Лівобрежної Гетьманщини. А про справжній «Розмах» фортифікаційних проєктів Мазепи свідчить хоча б збережена донині система укріплень Києво-Печерської Лаври;

✔️   зміцнення економічного становища України – до заходів цього плану можна зарахувати і активізацію зовнішньої торгівлі, і реальні кроки на шляху збалансування податкової системи, і послідовну боротьбу з таким ненависним широким козацьким верствам явищем, як орендарство. Недарма після поразка в Полтавській битві серед найперших відчутних ударів московського царського уряду по козацькому самоврядуванню стало позбавлення України економічної самостійності…

✔️   неперевершена й дотепер культурна, меценатська, просвітницька діяльність гетьмана. Тут достатньо озвучити лише дві цифри – за руки гетьманування Івана Мазепи Києво-Печерська лавра дістала під нього підтримку на суму понад мільйон дукатів, а Києво-Могилянська академія з Києво-Братським монастирем – на суму понад двісті тисяч дукатів. А ще згадаймо і Микільський собор у Києві (варварськи знищений більшовицькою владою у 1930-х роках), і Вознесенський собор у Переяславі, і Чернігівський колегіум, і десятки виданих гетьманським коштом книг (серед яких і славетне «арабське Євангеліє» для християн Алеппо), і безцінний дар храму Гробу Господнього в Єрусалимі – коштовний срібний антимінс… «Мазепнське бароко» – уже сам цей мистецтвознавчий термін є значущим.

І ці факти – лише найпомітніші, «верхівка айсберга»…

Наостанок залишається сказати одне. На алегоричній гравюрі, виконаній 1706 року на честь гетьмана київським ченцем Іваном Мигурою, довкола герба гетьмана вміщено, за тогочасним звичаєм, латинський девіз: “Huic omnis stat gloria ferro” – «Для всіх утверджує славу зброєю». Саме так. І не лише залізною зброєю – хоч саме за гетьманства Мазепи козацтво здобуло цілу низку перемог у збройному протистоянні Османській імперії та її васалам. А й зброєю політичною, економічною, духовною, культурною. Зброєю власного духу, яка не дозволяла відступати – ніколи, аж до вересня 1709 року, останніх земних днів у молдавській Варниці. Яка спонукала переляканих російських монархів щороку виголошувати гетьманові в церквах анафему, а їхніх наступників – комуністичних вождів – зрівняти з землею собор у Галаці, посмертне пристановище праху гетьмана. Зброєю духу, про яку через півтора століття по Мазепиній смерті скаже поет Степан Руданський:

Таж ти кинув все для волі,
Все для України…
Та нехай же й твоя слава
Повік не загине!

 

Портрет гетьмана Івана Мазепи, художник Наталія авлусенко.