Володимир Панченко 12.04.2021

 

 

 Двісті десять років тому – 8 квітня 1811 року – перестало битися серце людини, яку ми нині з повним правом можемо назвати одним з останніх традиційних літописців козаччини – і одним з перших її серйозних наукових дослідників. Ідеться про Опанаса Филимоновича Шафонського (1740 – 1811) – лікаря, краєзнавця, історика, фундаментальна праця якого «Чернігівського намісництва топографічний опис» (1786) стала (можливо, навіть, усупереч первісному, набагато скромнішому, авторському задумові) справжньою енциклопедію історії українського козацтва на схилі самого його існування.

І походження, й життєва доля Опанаса Шафонського були якнайтісніше пов’язані з козацтвом. Уродженець містечка Сосниці на Чернігівщині, ба більше – син місцевого сотника (наприкінці XVIII ст. рід і герб Шафонських – «Шренява» – було внесено до «Общего гербовника дворянських родов Российской империи»), Опанас, проте обрав собі, на відміну від батька, не військову а вчену кар’єру. Так, з 1756 року він студіював право в університеті німецького міста Галле, згодом – філософію в Лейденському університеті (Нідерданди). Нарешті, 1763 року в університеті Страсбурга козацький син здобув ступінь доктора медицини – що, власне, й визначило його подальший життєвий шлях.

У 1770-х роках Опанас Шафонський разом з двома колегами-українцями – Даниилом Самойловичем (Сущинським) та Касіяном Ягельським – працював у Москві, де наполегливо боровся з епідемією чуми (видавши, до речі, працю з докладним описом застосованих у цій боротьби медичних та профілактичних заходів). 1781 року повернувся до рідної України – до віднині вже губернського міста Чернігова, в якому працював як правник (спочатку – як голова карного суду, пізніше – як генеральний суддя). У Чернігові й скінчилися земні дні сотницького сина, що знайшов вічний спочинок на кладовищі міської Воскресенської церкви…

Проте, попри всі заслуги Шафонського як медика та юриста, головним його науковим подвигом усе-таки залишається «Чернігівського намісництва топографічний опис» – праця, яка власне не була чимось винятковим у тогочасній Лівобережній Україні. Після ліквідації у 1781 –1782 рр. залишків козацької адміністрації та запровадженні на терені колишньої Гетьманщини трьох намісництв – Київського, Чернігівського та Новгород-Сіверського –царський уряд започаткував створення історико-географічних описів цих земель (значною мірою для того, щоб за допомогою зібраних відомостей якнайшвидше інтегрувати їх до загальноімперського простору). Однак саме опис Чернігівщини, складений Шафонським, значно вирізняється на цьому тлі. Шафонський практично єдиний з авторів подібних праць додав до опису стислу, але чітку історію українського козацтва, статистику полків і сотень Лівобережжя (укладеними Шафонським таблицями й досі користуються історики козацтва), докладний опис обов’язків усіх чинів козацького війська за табелем (ця частина праці є особливо цінною, оскільки укладена не пізнішим дослідником, а сучасником описуваної епохи) – від гетьмана до сільського отамана. І, звичайно, по-справжньому неоціненними є створені тим-таки Шафонським карти Лівобережжя – насамперед знаменита «генеральна» карта Лівобережної Гетьманщини з поділом на полки (як відомо, це джерело – як одне з основних – використовував у своїх працях навіть М.Грушевський).

«Чернігівського намісництва топографічний опис» – своєрідний, як ми вже зазначали, місток між традиційним козацьким літописанням XVIII століття (працями Григорія Граб’янки, Самійла Величка, «Історією Русів») і першими науковими монографіями з історії Гетьманщини (зокрема працями Д.Бантиша-Каменського, М.Маркевича, М.Костомарова). Тож ім’я О.Шафонського посідає цілком заслужене місце в ряді тих дослідників, девіз яких чітко сформулював колись Тарас Шевченко: «Згадайте праведних гетьманів». І те, що в місті, де Опанас Шафонський закінчив свої дні – Чернігові, – є названа його ім’ям вулиця, – чи не найкращий пам’ятник цьому, можливо, останньому літописцеві і першому історикові української козацької держави.