Мирослава Павлишин 31.05.2020

Пропонуємо вашій увазі медаль Василя Масютина з профільним портретом Івана Підкови, яку автор створив у 1949 році в Берліні.

Іван Підкова (р. н. невідомий – 1578, Львів) – відомий ватажок запорозького козацтва, молдавський господар (1577-1578). Відомостей про його походження немає. На Запоріжжі він з’являється близько 1550 року, привівши з собою на Січ цілий козацький полк. Брав участь у морських походах піл проводом Самійла Кішки. Пізніше водив козацькі флотилії самостійно, спалював передмістя татарських приморських поселень. Своє прізвисько отримав за рідкісну фізичну силу: легко розгинав підкови, міг зупинити віз, запряжений шістьма кіньми. На початку листопада 1577 року, назвавши себе братом молдавського господаря Івоні Води Лютого, за підтримки козацького загону на чолі з гетьманом Яковом Шахом, розпочав боротьбу проти ставленика Туреччини, молдавського господаря Петра Мірчича Кривого. Козацьке військо розгромило загони Мірчича і 30 листопада 1577 року, звільнило Ясси. Іван Підкова був проголошений молдавським господарем, а Яків Шах із козацьким загоном повернувся на Січ. В 1578 році велике турецьке військо за наказом султана Мурада ІІІ розпочало наступ на Молдавію. Під тиском численних ворожих сил козаки, очолювані Іваном Підковою, змушені були повернути на Україну. У Немирові (за іншими даними – Кам´янці-Подільському) він по-зрадницьки був схоплений польськими жовнірами за наказом брацлавського воєводи Януша Збаразького і відправлений до Варшави. За рішенням польського сейму 16 червня 1578 року його було страчено у Львові. Тіло свого отамана козаки викрали і перевезли до Канева, де поховали у місцевому монастирі.

Памятник Івану Підкові (м. Львів).

Підкова ще за життя був популярним серед українського народу, його життя і трагічна смерть привернули до себе увагу не тільки українських, а й молдавських, польських, німецьких, італійських літописців та хроністів (М. Бєльський, А. Гваньїні, Р. Гейденштейн та ін.). Тарас Шевченко створив поему «Іван Підкова» (1839), згадав у поемі «Гамалія». У наші дні у Львові встановлено пам’ятник Івану Підкові.

Було колись – в Україні
Ревіли гармати;
Було колись – запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю;
Минулося – осталися
Могили на полі.
Високії ті могили,
Де лягло спочити
Козацькеє біло тіло,
В китайку повите.
Високії ті могили
Чорніють, як гори,
Та про волю нишком в полі
З вітрами говорять.
…
(Далі буде…)