Людмила Бевз 28.05.2021

 

26 травня 1742 року далеко від України - в місті Ясси, що було на той час столицею молдавських господарів, - припинило битися серце людини, життєвий шлях якої був без перебільшення дивовижним в усіх відношеннях. Нащадок чеських лицарів, уродженець білоруської землі, великий дипломат, правотворець і патріот України - все це людина, ім'я якої десятиліттями свідомо замовчувалось, а нині - в незалежній Україні - стало одним з символів національної державності. Пилип Орлик...

Доля цього діяча і справді є небуденною, хоч цілком могла б повторити долю численних вихідців із шляхти тогочасного Великого князівства Литовського, де Орликові предки-католики, тікаючи від гуситських повстань, отаборилися ще в XV столітті. Дитинство, проведене в батьківському маєтку - селі Косут біля Ошмян. Навчання у Віленській єзуїтській колегії... І хтозна, як би проляг далі життєвий шлях Орлика, якби не Києво-Могилянська академія. Саме її закінчення відкриває Орликові дорогу спочатку до служби в консисторії київського митрополита, а потім - з 1699 року - і до Генеральної військової канцелярії гетьмана Івана Мазепи. За сім років Орлик робить тут карколомну кар'єру - від рядового "реєнта" до генерального писаря. Саме Орликові судилося стати не лише спільником, однодумцем, а й головним вірником гетьмана в його таємній дипломатії, спрямованій лише до однієї святої мети - визволення України.

Згодом, на еміграції, після полтавської поразки Карла XII і смерті Мазепи, Орлик не зраджує цієї мети. Усі його дії - і прийняття славетної Конституції 1710 року, і відчайдушна - хоч урешті й невдала - спроба визвольного повстання на Правобережжі 1711 року, і тривалі наполегливі переговори з володарями Швеції, Туреччини, Франції, Англії, Трансильванії, - все це свідчить, що гетьман-емігрант Пилип Орлик навіть за найнесприятливіших обставин не припиняє "проти родина перти, проти хвиль плисти" (як пізніше скаже про таких упертих відчайдухів великий Іван Франко). Так, Орликові після 1711 року вже не судилось побачити рідної землі. Столиця молдавських князів - Ясси - стала його останнім земним пристановищем... Проте недарма нині, в сучасній Україні, на честь творця першої української конституції встановлюються пам'ятники, отримують назви вулиці. Уже це свідчить про те, що нащадки пам'ятають про славетний життєвий подвиг нескореного гетьмана. А скільки ще уроків нам належить винести з його спадщини... І хочеться вірити, що ці уроки будуть засвоєні нами серйозно і відповідально.

 

 
Інтерпретація портрету Пилипа Орлика талановитої художниці Наталії Павлусенко.   Реконструкція герба "Новіна" Пилипа Орлика авторства Володимира Панченка.